Свобода вибору світогляду чи вибір нового господаря?
В минулій статті ми розглянули питання, чому інструменту вільного та усвідомленого вибору концепції світоустрою не могло існувати. Влада та релігії старих часів докладали зусиль щодо підтримки власного монопольного впливу на думки людей, а отже ніяких пошуків чогось за межею встановленого не допускалося.
Важливе питання.
Ситуація змінилася, і в наші дні ми маємо свободу вибору та можемо формувати максимально різні уявлення про світоустрій та місце людини у Всесвіті. Виглядає непогано, але разом із тим виникає одне дуже важливе питання: чи відповідає рівень мислення суспільства рівню тих свобод, які йому надані?
Можна із неймовірно дурними вигуками «свобода!» бігти від однієї релігії до іншої, не усвідомлюючи того, що це біг на місці. Зміна однієї тоталітарної концепції, яка відкидає існування інших. Де саме тут свобода в цілому і свобода вибору конкретної людини? В тому, що замість похмурого дядька в рясі, який все забороняє, тепер щось інше заборонятиме похмурий дядько в чалмі?
Треба відрізняти можливості вільного формування поглядів та думок від вільного вибору того, хто буде це за вас робити. Перше – це свобода, друге – це одноразовий вибір, в якому така свобода цілком собі може і закінчитися.
Поганих немає. Є різні уявлення.
На цьому моменті хочу наголосити. Я не критикую зараз ту чи іншу релігію. Вони є і добре. Я говорю про хибне уявлення деяких людей, які пишаються своїм правом обрати собі господаря.
Так, звісно, простіше, бо одразу є готова система і старші товариші, які багато чого можуть пояснити. Але це не свобода вибору і пошук свого. Це залученість до чогось, нехай навіть і хорошого, але чужого.
Набагато складніше йти шляхом пошуку та створення власної концепції. При тому що робити це доведеться, набуваючи знань із різних джерел. В тому числі і від релігій як таких.
Складно.
Тематично це виглядає круто, бо кожен же з нас є вільною людиною, яка прагне і далі такою залишатися. Але як тільки будуть зроблені перші кроки, то раптом може з’ясуватися, що бути «рабом божим» цілком собі непогано і набагато легше, бо під це вже створена концепція, перевірена роками та мільйонами людей.
Шлях самоусвідомлення і пошуку складного важкий. Люди не реалізують левову частину своїх свобод, бо не хочуть і не можуть. Формувати власне життя та погляди на нього без перекладання на когось відповідальності означає покласти її на себе.
Майже все, що здобуде кожен із нас – це результат наших дій, які породжуються нашим ставленням та поглядами. Людина, що приймає повну моральну відповідальність за себе, отримує одночасно абсолютну свободу мислення і неймовірно важкий тягар у вигляді себе ж. Чи буде в цьому випадку нормальною реакція по типу «та нафіга воно мені треба»? Не знаю щодо нормальності, але те, що така реакція буде найбільш поширеною, це точно.
Крила.
Такий парадокс сприйняття свобод багатьма, хто вважає, що абсолютна свобода вибору – це відсутність відповідальності та додаткового навантаження. Насправді ж все навпаки. Свобода дії та вибору – це важкий шлях. Важкий, але із неймовірним призом у вигляді вільної в думках людини, яка не піддається зовнішньому і створює неймовірне внутрішнє, що значно сильніше за все навколо.
Свобода мислення – це політ, коли неймовірно потужні крила несуть на собі величезний тягар наших власних страхів, думок, стереотипів та всього іншого, що так потужно тягне донизу. З кожним рухом цих крил шматки цього відпадатимуть, а ми злітатимемо все вище й вище. Проте це буде точно непросто, або взагалі не буде, бо для цього потрібна воля і сила боротьби зі страхами.
А для самого польоту необхідно створити умови: власний світ, побудований на власному ж незалежному, виваженому та унікальному світогляді. Тільки в цьому вільному від тотального впливу інших просторі буде достатньо місця для розмаху крил. Вони з’являться, піднімуть нас над тим, чого варто позбавитися, і покажуть зовсім нове.
Хочете політати?
