Джерело поглядів на світоустрій
Величезна кількість концепцій світоустрою, яким наповнений світ, дарує нам багато варіанті і одночасно плутає. Дуже важко визначитися із тим, що саме є кращим, а що взагалі є повною маячнею якогось успішного сектанта.
Чим більше людина занурюється в процес пошуку, тим важче стає. Інформації багато, а варіантів системного підходу щодо того, як знайти та обрати дійсно своє, не пропонується. Додайте сюди велику кількість шарлатанів, шахраїв, просто невігласів, і процес пошуку стає неймовірно складним.
Інструмент пошуку
Звісно, хотілося б якийсь універсальний інструмент систематизації, який дозволив би, не витрачаючи десятки років на життя в монастирях, знайти своє, залишившись в рамці сучасного прекрасного життя.
Проте такого інструменту немає. Як мінімум на глобальному рівні, на якому існують великі релігії. Вони є, а інструмента вибору немає… Чому так, пояснюється дуже просто.
Заборони та монополія.
Довгий період часу релігії, культи і подібне, існували локально. Священник, мулла чи шаман мали свою територію, на якій окрім них більше нікого і нічого не було. До того ж, все, що могло створити певну конкуренцію, знищувалося у благородному пориві боротьби із єретиками чи невірними.
Силова форма насаджування якоїсь релігії була лише часткою. Саме суспільство, сповідуючи, якусь конкретну віру, вже створювало умови, за яких не можна було собі уявити якісь інші, ніж цієї віри погляди. Більше того, неприпустимо було навіть просто не залучитися до цього процесу. Це сприймалося не менш вороже, ніж прямі суперечки із догматикою чи системою релігії.
Існування декількох концепцій в принципі було неможливим, оскільки вони є взаємовиключними. Представник кожної з них стверджував, що саме його віра є правильною, а все інше підлягає знищенню. Що, власне кажучи, і відбувалося у системному порядку.
Навіть якщо людина готова була ризикнути і залучитися до чогось іншого, вона здебільшого не мала для цього можливостей. Обмін інформацією був обмежений. Інтернет, як такий, є досить молодим винаходом. В давні ж часи локальні бібліотеки були максимумом, і вони явно не містили того, що могло суперечити загальній лінії та правлячій релігії.
Влада та релігія.
Як бачите, існуючі умови в принципі не передбачали можливість становлення різності поглядів на світ, бога та місце людини у всесвіті. Правляча релігія була зацікавлена у виключному монопольному становищі. Створювати за таких умов майданчик для конкурентів було б дуже нерозумно.
Влада, утворюючи певний симбіоз із великими релігіями, розглядала їх, як потужний та системний інструмент для контролю над суспільством. Причому відповідний контроль було набагато легше здійснювати за умови незмінності правил. За такого підходу різність поглядів теж створювало певні проблеми, оскільки це вже вимагало точкового підходу до управління, що держава не дуже то й вміє. Та й не повинна вміти, чесно кажучи.
Як бачите, сама система передбачала неможливість появи інструменту пошуку. Переважна частина суспільства, потужні релігійні організації, держава. Все це тиснуло та унеможливлювало виникнення не те що вказаного інструменту, а й взагалі вільного мислення та пошуку як такого.
Нові умови, нові можливості.
Ну майже унеможливлювало, бо все ж таки на сьогодні ми маємо можливість вийти за межі того, що пропонувалося нашим предкам. Ми маємо незрівнянно більші можливості набувати знань та обмінюватися інформацією. На нас не тиснуть держави та релігії в плані вибору. Нам не загрожують страти, вогонь інквізиції та інші радикальні прояви захисту тієї чи іншої концепції.
Залишилося тільки розібратися в тому, що ми маємо, та визначитися із тим поглядом на світ, який буде сприяти досягненню нашому ж балансу та розумінню.
Подальші статті будуть саме про це. Про інструмент вибору, про підходи та пошук, який призведе до того, що потрібно вам і виключно вам. Без вказівок на конкретну релігію, без критики того чи іншого бога, бо тут буде не про це.
Не продається.
І наостанок. Я умисно не пишу, для чого те тверде уявлення про світ взагалі потрібне. Це не рекламна стаття. Тут не продаються курси розвитку чи щось тому подібне. Це знання, які можуть полегшити пошук тим, кому це потрібно.
Для тих, хто вже з усім визначився, або взагалі не потребує тих світоглядних пошуків, ці статті нести користі не будуть. А ті, хто вибудовує власну уяву про світ, і так знають, треба їм допоміжний інструмент чи ні.