Чому старі релігії програють новим течіям
Сучасні світоглядні концепції впевнено забирають свою аудиторію. Крок за кроком ті чи інші нові ідеї чи старі ідеї у свіжій обгортці відкушують у старих релігій шматочки, які, складаючись, перетворюються на досить великий та жирний шматок втраченої пастви.
Чому так відбувається, розглянемо у відриві від детального огляду тих чи інших концепцій.
Нічого революційного не сталося
Треба загально зрозуміти, що нічого революційного в світі з точки зору поглядів на світ та вищі сили не відбулося. Як би не намагалися ті чи інші адепти нового просунути своє як щось неймовірно нове та унікальне, все це так і залишиться просуванням та гучними вигуками.
Достатньо провести десять хвилин в інтернеті, щоб чітко зрозуміти «неновість» нового.
Три приклади «нового», якому тисячі років
Основа основ для багатьох сучасних напрямків та концепцій: матеріальність думки як такої. Буддизм — Дгаммапада, вірші 1–2 (розділ I, «Парні строфи»). Це буквально перші рядки головного збірника висловів Будди: розум передує всьому, все породжене розумом; з нечистим розумом говориш чи дієш — страждання йде слідом, з чистим — щастя. Тобто «думка формує реальність» сказано на самому початку тексту, якому понад дві тисячі років.
Інший приклад — про кармічність та обов’язкові глобальні наслідки дій людини. Максимально поширена та застосовувана концепція усіма новими та не дуже новими ідеями.
Я навіть не буду брати тут буддизм, який багато про це говорить. Ось вам, будь ласка, приклад з іншого джерела.
Християнство. Біблія — Галатів 6:7 («що людина посіє, те й пожне») та Матвія 7:2 (якою мірою міряєте — такою відміряють і вам).
Остання популярна теза для прикладу: «менше — це більше». Основа основ для тих, хто пропагує відмову від гонитви за великими досягненнями та вміння отримувати задоволення від меншого.
Іслам — Коран 102:1–2 (сура «Примноження»): гонитва за примноженням благ відволікає вас — аж до могили. І Коран 57:20: земне життя — лише гра, забава й похваляння майном, минуще, наче дощ, що проростив траву, а потім вона жовкне. Точна діагностика сучасної гонитви за чотирнадцять століть до неї.
Як бачите, все нове, свіже та актуальне існувало задовго до того, як сучасні мислителі все це заново придумали. Разом із тим старі релігії втрачають своє, а «нові» течії, світоглядні концепції отримують аудиторію та завойовують простір.
Чому ж старе програє
Причини, з яких це відбувається, досить очевидні. Старе — нудне, із нудними підходами, із нудною подачею, із нудним сприйняттям того, що вони ж самі мають давати цікаво та захопливо.
Основна причина криється у довгих роках монопольного становища та можливості примусу до сповідання тієї чи іншої релігії. В конкретному регіоні була одна конкретна організація, яка пропагувала один конкретний погляд на життя, який, до речі, самим життям то і не випробовувався.
Замість того, щоб приймати виклики та перебудовувати концепцію, виходячи із нових надбань науки та розвитку мислення людства, застосовувалися методи знищення «неправильних» думок. Нерідко із їх носіями.
Все інше навколо рухалося та розвивалося в тій чи іншій формі конкуренції, щоб відповідати реаліям. Релігіям же це було непотрібно. Так взагалі відбувалося у будь-якій монополії. Як тільки людина чи група людей захоплювали весь простір, розвиток одразу зупинявся і починалася деградація.
Нюанс в тому, що з монополіями в комерції так чи інакше боролися. А з монополіями в релігіях — ні, бо це було невигідно політикам. Так, звісно, саме по собі право сповідувати будь-що закріплялося. Але при цьому якось із правом проповідування та просування будь-чого не складалося, бо все нове зустрічала агресивна стара «гвардія», якій особливо ніхто й не перешкоджав.
Інтернет змінив правила
Так відбувалося довго. А потім сталося велике горе для монополістів людських думок: у світ прийшов інтернет і місце боротьби за людську увагу змістилося в іншу площину.
Глобальний результат, звісно, проявився пізніше. Розгін великих процесів досить повільний. На початку все було наче без змін. Ось тут є умовна релігійна будівля, до якої регулярно ходить багато людей, а десь в іншому нікому нецікавому просторі є якийсь там інтернет.
З роками все більше людей отримувало інформацію з інтернету. Подавати її було вигідно, і на фоні цього процесу утворилася справжня боротьба за аудиторію. Контент формувався по всім напрямкам. В тому числі і світоглядному. Окрім якості наповнення велику роль почала відігравати якість подання інформації.
Світ став яскравішим. У всьому, чим займалася людина, з’явилися нові кольори та свіжий вітер. Старі ж релігії нічого з цим не робили. Для них знову ж таки нічого не змінювалося.
Покоління 40+ і пастка ковіду
Підстави так думати були. Пошук сенсу, світоглядних концепцій, пояснень того, як все влаштовано, притаманний людям 40+. Старша категорія людей не прагне встигати за новинками технологічного прогресу. Для них поява якогось там інтернету пройшла повз, як щось нецікаве та незрозуміле. Релігійні ж організації теж пропустили цей момент, бо паства залишилася із ними, то чого, власне кажучи, щось робити?
Згодом, як це буває, частина цієї пастви закінчила власне існування, бо прийшов їхній час. І саме тут все почало ставати більш ніж зрозуміло, бо повноцінної заміни не відбулося. Нове покоління, що прийшло до своїх 40+ та почало свої пошуки, пішло розбиратися із світоглядом не до храму, а до інтернету. Старих релігій там на гідному рівні представлено не було.
Звісно, цей процес не відбувся одномоментно. Завдяки плавності переходу старі релігії перебували у стані славнозвісної жабки, яку поступово підігрівали у воді, аж доки та не закипіла. Крок за кроком, людина за людиною, одні все більше втрачали, а інші все більше здобували. Старі ж релігії ніяк при цьому не могли позбутися звичок монопольної давнини і далі продовжували перебувати в стані чи то «всі ще до нас прийдуть», чи то «люди геть втратили віру, пропаще покоління».
Так відбувалося доти, доки не прийшов ковід. Це вже був різкий перехід. Відвідуваність катастрофічно впала. Інтернет же, навпаки, отримав ще більший приплив людей. Тут вже треба було бути неймовірно тупим, щоб не усвідомити, що треба щось робити. Інакше існував цілком реальний ризик того, що взагалі ніхто не повернеться.
Батюшка проти блогера
Очевидним рішенням було йти в інтернет. Абсолютно правильне і при цьому абсолютно криво реалізоване. Вимушена дія, цілковите нерозуміння того, що там робити і як себе подавати. В принципі, будь-яка справа, яку ми робимо вперше, вдається нам погано. Відсутність досвіду, знань, специфіки. Все це є слабкими місцями, які треба виправити.
Саме так і виглядали нещасні батюшки, намагаючись робити те, що вони до цього роками робили кожного дня. В категорично інших умовах.
В храмі абсолютна більшість людей є лояльними тому, що каже священнослужитель. Інакше б вони туди не прийшли. В умовному Тік-ток все було навпаки. Випадково натрапивши на якогось дідугана в дивному одязі, який нечітко бубнить щось незрозуміле, молода людина просто робила один рух пальцем і починала дивитися інше відео, де все чітко, яскраво та цікаво.
В храмі завжди була дуже сильна підсилююча дії священника атмосфера. Високі стелі, відлуння, певна абстрагованість від світу за стінами. Все це налаштовувало на певний лад та концентрувало увагу виключно на тому, хто проводив певний ритуал чи просто казав якісь слова. Атмосфера ж перегляду шортсів на телефоні із паралельною розмовою про дівчат, хлопців чи айфони абсолютно не сприяла завоюванню уваги глядача.
Майже всю історію релігії не конкурували між собою на своїх територіях. Звісно, були і війни, і всяке інше насильство. Але переважна більшість територій впродовж століть таких проблем не мала. Можна було дозволити собі будь-яку якість того, що ти робиш від імені релігійної організації.
В сучасних же умовах довелося зіштовхнутися із тими, хто вижив в рамках жорсткої інтернет-конкуренції, хто навчився робити збалансований і якісний контент, знайшовши свою нішу і зрозумівши свою аудиторію.
Що міг запропонувати в таких умовах абсолютно непідготовлений священнослужитель, який вирішив зануритися до інтернету та навести там нарешті порядок? Нічого, окрім досить убогої та непрофесійної вистави. Контраст між ним та професійним блогером із командою був більш ніж очевидним, що ще більше відібрало у старих та віддало новим.
Чи все пропало
Саме так розвивалася історія і приблизно на цьому рівні все перебуває і зараз. Звісно, я не кажу, що для старих релігій все пропало. Там і досі є величезна кількість прихожан. Це мільйони людей, але втратили вони багато. Небажання розвиватися, нерозуміння необхідності цього процесу призвели до того, що довелося пожертвувати якоюсь часткою того, що було свого часу завойовано.
Звісно, історія в будь-який момент може змінитися. Старі релігії — це величезні та потужні організації із грошима, зв’язками та значною кількістю прихильників. Достатньо буде вольового рішення та готовності вкластися, і все цілком собі може почати відіграватися назад.
Більше того, певні моменти вже відбуваються. Заява Папи Римського про співробітництво із великою нейромережею — це вже досить вагомий крок в сторону приведення власного, накопиченого сотнями років, багажу до сучасних реалій. Проте важливо, щоб це було успішно реалізовано на практиці. Одних заяв мало.
Щиро бажаю їм успіхів у цій справі. Звісно, я би не хотів повернення до централізації та абсолюту. В питаннях вільного пошуку це категорично неприпустима історія. Проте треба пам’ятати, що саме старі релігії були довгий час єдиним зовнішнім джерелом для людини, яка шукала розуміння того, як же влаштований цей світ.
І чесно скажемо, під їх впливом люди все ж таки ставали з роками добрішими та кращими. Тому нехай залишаються. Вичищені, позбавлені старого, важкого та непотрібного. Ну і без владних амбіцій. Від цього буде тільки користь.
