Чому не вийшло: невдача як підказка, а не покарання вищих сил
Невиправдані очікування та бажання можуть виглядати як покарання вищих сил. Ми щось хотіли, щось пробували, але воно не вийшло, бо відбувалася якась подія, що призвела до невдачі. Її не мало бути, але вона є, і нічого із цим не поробиш.
Спочатку з’являються питання «за що». Потім або звинувачення Всесвіту в несправедливості, або виявлення якихось власних неправильних вчинків. Друге відбувається рідше, бо визнавати власну провину значно складніше. Проте це тема окремої розмови.
До того ж бачити божественне провидіння у всьому, що відбувається, – це абсолютно нормальна історія для віруючої людини. Світ створив Бог, керує ним теж він. Всі події, що відбуваються в світі, є рішенням та волею вищих сил. За таких умов і все хороше, і все погане буде сприйматися як прояв волі Всесвіту. Тому пошук відповіді на запитання «за що?» є теж цілком нормальним, бо цілком собі вкладається в те, як людина сприймає своє життя.
При всьому тому, що такий пошук буде базуватися на вірі в Бога, на діалозі з ним, на власній самокритичності (а значить, відсутності гордині), він може бути невірним саме у спектрі уваги. Будь-яка невдача може не містити в собі чогось глобального. Вона просто є, створює якісь перешкоди і змушує нас залежно від нашого сприйняття або відмовитися від задуманого, або докласти більше ресурсів для досягнення мети.
І тут якраз таки все може відбуватися у досить складному наповненні. Ми будемо бачити дрібні невдачі, будемо бачити власну мету, але не будемо усвідомлювати наслідки всього, що відбувається та планується. Є те, що називають ефектом метелика, коли абсолютно незначуща річ може запустити велику кількість незупинних процесів. Як хороших, так і не дуже.
Це може бути незначна дія або просте бажання, яке, не маючи на перший погляд нічого поганого, може таке погане запустити у ваше життя по повній. Тому вас зупиняють саме тут. Не тому, що ви дуже поганий чи недобрий Бог вчергове вирішив над вами познущатися. Так може бути, що вас рятують, і справжня проблема полягає не в дрібній невдачі, а в тому, що ви не розумієте її користі та рятівного наповнення.
Основна складність полягає в тому, що незрозуміло, як реагувати. Зустрічати із радістю чергову проблему дуже складно. А кожного наступного разу ще складніше. Навіть якщо воно дрібне, це все одно дошкульно. А якщо його багато, то нервова система починає втомлюватися і реагувати все болючіше.
До цього додається нерозуміння. Що сталося? Що я такого наробив і як мені виправити ситуацію? Мене тільки що врятували чи тицьнули носом, як кота, що натворив шкоди? Зараз треба зробити висновки, відмовитися від плану або перебудуватися і почати рухатися далі в стані кращого себе? Чи можна просто подякувати Богові за піклування і нічого не змінювати?
Визначитися важко, бо майбутнє ми не бачимо, глобальне охопити не можемо, бо не маємо доступу до інформації рівня «Бог». Давати ж однозначну оцінку тій чи іншій події можна виключно в рамці короткого відрізку подій на рівні «тут і зараз». На довгу ж все може виглядати зовсім інакше. Кожен з нас може згадати випадок, коли погана подія рятувала від значно більш поганого. І це тільки те, що ми спромоглися побачити та усвідомити. Тому рятівний механізм через дрібне погане є, але виявити його попередньо можливостей немає. І це той момент, із яким нам необхідно змиритися.
Чи варто на цьому зупинитися у спробах розібратися і просто починати радіти кожній невдачі? Ні, бо ми так не можемо. Емоційна оцінка є природною складовою та маркером того, що є добре і що погано. Це один із головних інструментів виживання та розвитку, бо досвід та знання здобуваються не тільки через успіх.
Саме тому, приймаючи обмеженість наших можливостей, я все ж таки пропоную вибудовувати систему стосунків із Всесвітом. В цьому випадку все, як і раніше, має бути універсальним. Чи потрібно давати оцінку подіям, які відбуваються? Відповідь очевидна для будь-якої людини, яка усвідомлює світ і себе в ньому.
Ідеальним алгоритмом є абсолютно нейтральна оцінка. Її досить часто пропонують як чудовий інструмент, але він виключає емоційну складову, не виключаючи те, що у нас є ставлення, стан і багато чого іншого, що впливає на реальність такої нейтральності. Якщо той, хто нам це радить, не перебуває в процесі, то йому достатньо легко закликати не збуджуватися при виникненні проблеми. Але як тільки такого гуру накривають власні проблеми, то він одразу втрачає виваженість, поводячись як і будь-яка інша людина, у якої виникла погана ситуація.
Тому я поради про нейтральність сприймаю як вказівку до точки ідеалу, але то скоріш для тих, хто вже досяг неймовірного рівня і навіть після сотої вряд невдачі лише знизає плечима та подякує Всесвіту за його участь в житті простої людини.
Людей, які так можуть, я не бачив. Людей, які вдають, що так можуть, досить багато, але вони «сипляться», як тільки Всесвіт починає перевіряти їхню готовність відповідати власним ідеалам, які вони так старанно пропагують.
Тому я все ж таки виходжу з того, що емоційна реакція на невдачу є можливою та нормальною для людини. Якщо вона вас «зачепила», обов’язково будуть емоції, надання тим чи іншим процесам надлишкової важливості, і це буде момент підсвічування вашого слабкого місця.
Тут і зараз ви можете побачити, чим жили і що було так важливо для вас. На цьому етапі треба уважніше подивитися на ось цю цінність. Якщо це абсолютно нормальне ставлення до дійсно важливих речей, то це одна історія. Але якщо ви «горіли» якоюсь поїздкою чи товаром, без яких цілком собі можна обійтися, то значить, Всесвіт вам показав, що ви рухаєтеся своєю увагою не туди.
Якщо ж при невдачі ви в цілому розумієте, що життя не перевернулося, то значить, вас від чогось вберегли. Випробування вашого рівня розуміння та ставлення не відбулося, бо ви не страждали саме за неотриманим чи втраченим. Так… В цілому дрібне та неважливе. Це якраз точка, коли можна зрозуміти, що вся ця неприємна історія може бути для вас рятівною. Той самий ефект метелика, який, змахнувши своїм крилом якесь ваше бажання, перебудував ваш маршрут в сторону від поганого до хорошого.
Якраз таки в цій рамці можна визначити все за допомогою найбільш зрозумілого для вас: вас самих. Ви і є джерелом того, що відбувається із вами, ви формуєте діалог із Всесвітом, ви створюєте, руйнуєте і даєте собі різні напрямки. Бог же зі свого боку, давши вам велику свободу, періодично втручається, так як це бачить вже він.
Його шляхи нам несповідимі, і всі спроби заявити про те, що хтось таки зрозумів Бога, є брехнею і не більше того.
Ми ж для нас самих значно більш зрозуміла істота, яка може дати нам значно більше розуміння.
Саме тому при невдачі не дивіться на неї, а дивіться на себе. Саме на вас в першу чергу має бути зосереджена увага, і саме так ви знайдете відповіді. А сама по собі невдача так і залишиться для вас чимось, що завдало вам неприємних відчуттів, після того пішовши геть.
