Світогляд, який працює: простий, універсальний, придатний для життя
Якою має бути світоглядна система, що вміщує в себе сприйняття всього наявного в цьому світі?
Нескінченність Всесвіту та величезний обсяг того, що треба охопити, дають підстави прагнути до створення чогось складного та неймовірно розумного. Проте так робити не варто.
Костюм у шафі.
Світоглядна система має бути простою та універсальною. Навіть не так. Світоглядна система може бути тільки простою і тільки універсальною. Кожен з нас має зрозуміти, що в нас є тільки те, чим ми можемо скористатися. Якщо та чи інша теоретично наша річ знаходиться поза межами нашого життя та дій, вона нам не належить.
Автомобіль без навичок керування — купа заліза. Квитки на концерт, на який людина не встигає — теж непотрібні папірці.
Шикарний діловий костюм, що висить в шафі, теж не існує, якщо людина сидить вдома і не ходить на зустрічі чи на роботу. Можна, звісно, дістати його і навіть потицяти пальцем: ось же він, матеріальний та справжній. Питання в тому, яку частину життя він у вашому житті займає і як ви його використовуєте? Якщо відповіді «ніяку» та «ніяк», то цей костюм є у вашої шафи, а не у вас.
Те саме відбувається і зі світоглядними системами. Все, що ви набуваєте та створюєте у себе в голові, вся побудова світу, ставлення до Бога мають бути використані вами у житті. Інакше ці розумні думки про велике та прекрасне ні до чого вас не призведуть. Користь від них буде дуже схожа на користь думок людини, що прагне схуднути, заїдаючи вночі ці великі плани тістечками.
Розумно — і в нікуди.
В мене неодноразово відбувалася дуже показова демонстрація цієї думки. До мене приходить розумна та наповнена людина, яка каже: ось, дивись, до чого я прийшов. Дивлюся та бачу дійсно глибоку думку, яка цілком собі може претендувати на створення неймовірно потужної концепції. Виглядає все чудово, і я ставлю одне просте запитання: що ти будеш із цим далі робити і як плануєш використати?
Відповіді майже ніколи я не отримую. При тому, що рівень запропонованої ідеї цілком собі міг перевищувати наявне та зробити ледь не прорив. Але якщо далі нічого, то й ідея як така припиняє своє існування в момент створення. Так, ще деякий час про неї поговориться і подумається, а далі — все. Забули і залишилися зі старим багажем.
Причина не в тому, що людина, яка показала мені цей світоглядний винахід, якась тупа. Навпаки. Щоб додуматися до того, треба мати високий інтелектуальний рівень. Просто вона не заточена на застосування, бо для неї все це — вправа її розвиненого розуму, а не спроба сформувати те, чим потім можна буде користуватися кожного дня.
Тільки в діло.
Теоретичний шлях не для нас. Все, що буде викладатися на цьому ресурсі, можна використати в реальному житті. Всі, хто створить своє, отримають свій, винятково свій потужний інструмент, якому знайдеться місце тут і зараз.
Тому встановлюємо тезу про обов’язковість застосування і рухаємося далі.
Простота, а не глибина.
Чому, як я вже писав, світогляд може бути тільки простим? Для когось така думка буде створювати дисонанс, бо формування системи ставлення до світу цілком обґрунтовано можна вважати досить інтелектуальним процесом. І коли в розріз цьому я заявляю вимогу простоти, ба навіть примітивності, це ніяк не схоже на складний процес формування світоглядної системи.
Треба зрозуміти, що ми не маємо бути розумнішими за наші дії. Я часто бачив, як людина, нахапавшись різного геніально-потужного, заплутувалася у всьому цьому і починала творити дичину, не розуміючи, що взагалі відбувається і які у всього цього наслідки.
Думки в неї були геніальні, вчинки — неймовірно тупі та неусвідомлені. І так буде з кожним, хто, формуючи свій світогляд, буде намагатися максимально глибоко плигнути у невідоме.
Тому просте та зрозуміле саме вам. Чи позбавляє такий підхід розвитку? Абсолютно ні. Це взагалі єдиний варіант природного та успішного просування вперед. Що для однієї людини може бути неймовірно важким та незрозумілим, для іншої буде простим, доступним, а значить і придатним для використання. При цьому обидві ці людини є насправді однією особою, але просто в різні часи та на різних етапах розвитку. Ось тут просте — саме примітивне, а ось тут, після пройденого шляху, можна легко та невимушено порозумітися із колись недоступним.
Приймайте та формуйте тільки просте та придатне для використання. Завтра можна до цього додати щось ще. Не в хаосі і без втрати контролю над власним життям. Просто розширивши власні горизонти сприйняття та можливостей. А потім ще і ще. Про розвиток ми ще поговоримо окремо, але тут і зараз ви просто маєте побачити перспективу саме в усвідомлених кроках без претензії на геніальність. Тоді ви не ламаєте своє життя, а перетворюєте його на щось більш комфортне, а згодом і прекрасне.
Один підхід на все.
Друге, про що я говорив — це універсальність. Частково це питання порушувалося у статті «Для чого нам потрібний світогляд», але можна в чомусь і повторитися.
Ми не можемо зібрати точкові схеми сприйняття та реагування на всі прояви життя.
По-перше, ці прояви нескінченні у своїй варіативності. Нескінченність людина охопити не може.
По-друге, ми, навіть при повторі вихідників, будемо кожного разу перебувати в різних станах та умовах. Втома, гроші, образа. Купа факторів прямо тут і зараз роблять з нас різних людей.
По-третє, нерозуміння того, як саме реагувати на незнайому ситуацію — це щонайменше втрата часу, який багато в яких випадках є визначальним фактором.
Тому треба універсалізувати світогляд таким чином, щоб можна було охопити простим набором поглядів велику кількість всього. Це має будуватися як на логічних процесах, які ви можете побудувати на основі щоденної практики, так і на загальних глобальних поглядах на Всесвіт.
Наприклад, просте розуміння того, що незнайома людина, яка неочікувано з’явилася у вашому житті, зробила це, бо їй щось від вас треба. Чітке усвідомлення цього простого моменту вже дозволить вам уникнути 99 відсотків шахрайських схем, які будуються на наївній вірі в те, що хтось може комусь просто так щось дати.
І не треба при цьому знати всі варіанти, за допомогою яких вас спробують надурити. Замість цього в нас є універсальне ставлення до того, хто із неймовірним бажанням прийшов, щоб зробити для нас щось нібито прекрасне.
Розуміння ж того, що ви, нічого не роблячи та лежачи на дивані, порушуєте всесвітній закон розвитку, допоможе вам уникнути покарання вищих сил. Якщо ви, звісно, підніметеся та підете щось робити.
І не треба прораховувати схему, де саме вам може прилетіти. Ви просто знаєте, що це буде, і знаєте, як цього уникнути, скидаючи нескінченну варіативність можливих проблем.
Три кити.
Багато з того, про що я зараз пишу, буде краще зрозуміло пізніше. Але суть в цілому проста: використання, простота та універсальність. Тоді буде працювати і давати користь.
Перевіряй собою.
І наостанок ще одна важлива деталь. Не помиляється тільки той, хто нічого не робить. Формуючи своє глибоке уявлення про світ, себе в цьому світі, Бога, ви обов’язково зробите певну кількість хибних кроків та висновків. Це нормально. Так і має бути.
Проте, якщо не перевіряти собою створене на практиці, про помилковість ви не дізнаєтеся. Замість того, щоб, набивши невелику гулю, виправитися та йти далі із новим розумінням, ви будете вибудовувати та розвивати власну світоглядну систему на хибних тезах. Згодом, коли випадкова подія вкаже на помилковість всієї системи, буде дуже сумно все перебудовувати, паралельно вирішуючи глобальні проблеми, які створила глобально велика помилкова концепція.
А можна взагалі втратити віру в себе і почати жити в рамці чужих думок, бо вони здаються більш надійними. Жити не своїм життям, не в своєму світі. Ціна, яку доведеться заплатити за небажання перевірити та використати те, що ви створюєте вже сьогодні.
Воно вам треба?
